Якщо ви журналіст/журналістка, які працюють в сучасних онлайнових або телевізіних медіа, то вам обов’язково доведеться почути слово “стрім”. І якщо ви все ж його не злякаєтеся, а вирішите дізнатися трохи більше, то цей текст – для вас.
Станко та Кутєпов відповідають на першокрокові запитання щодо стрімінгу та розказують про досвід Громадського – першопрохідця в стрімінгу українських медіа.


Анастасія Станко,
стрімерка і редакторка Громадського ТБ

Хто такий, на вашу думку, стрімер?

-Людина з камерою в мобільному чи іншому пристрої, котра веде пряму трансляцію в одну із соцмереж, чи на будь-який сайт.

Стрімери – це конкуренти телевізійників чи партнери?

-Ні те, ні інше. Вони можуть бути джерелом інформації для журналіста.

Стрімінг – це прерогатива блогерів?

-Та чому, журналісти теж можуть стрімити. Просто мають набагато більше відповідальності, мусять фільтрувати інформацію на місці під час стріму, перевіряти, думати, щоб подія, яка транслюється в прямий ефір не стала платформою для маніпуляцій і так далі. Журналісти також мають дуже серйозно зважувати, що є насправді важливою подією, а що ні, що потребує прямого ефіру, а що не потребує, і в якому обсязі. На блогерах такої відповідальності немає.

Тобто, в якомусь сенсі, стрім – це крок від стандартів.

-Ось, наприклад, командира батальйону ОУН Коханівського затримали за те, що він порушував громадський порядок. Йому обирають запобіжний захід в суді. У суд приходить купа його прихильників і починають це все стрімити. Це вже новина, чи ще не дуже? Чи потрібно це давати в ефір телеканалу? Адже новин багато. Про це стрімлять в свої соціальні мережі прихильники цієї особи. Але коли починається якийсь «махач», тоді включається журналістський стрім з бекграундом та прив’язкою, де журналіст пояснює що, де і чому відбувається. Можуть бути стрімери від партії, як наприклад, в партії «Самопоміч» є свій стрімер. Вони себе рекламують, але це не повинно йти в новини, адже новини в цьому немає.

А який основний плюс стрімінгу, що  переважає всі негативні аспекти?

-Позитив переважає негатив лише в тому, що ми маємо інформацію. Ми можемо бачити якісь важливі події чи місця, до яких важко дістатися, наприклад, Крим чи Донбас. Під час стріму ми бачимо реальну картинку – є зброя чи техніка, хто що говорить, хто ці люди. Відчуття реальності ми можемо отримати, але, знову ж таки, його варто перевіряти.

Скажіть, будь ласка, чи помітний розвиток стрімінгу після Революції Гідності?

-Звісно, так. Громадське телебачення було першим на Революції Гідності, яке стрімило. Потім наздогнали інші. А тепер стрімлять все на світі, що часто і не треба. Я вважаю, що стрімінгу забагато і дуже часто він має негативні впливи. Я вважаю, що журналістика має кілька функцій: не лише інформувати, а й пояснювати, аналізувати. Стрімінг тільки інформує і то не завжди правдиво. Є картинка з події, але можна захопити певний кут, а інший, де битимуть журналіста, ти не захопиш. У мене був випадок в Святошинському судді, де були прихильники Коханівського і почався штурм полку спецпризначення. Один з поліцейських повалив нашого журналіста, який стрімив. Інші камери в цей момент були в іншому місці. Багато хто не зняв цю подію. Потім люди говорили, що вони не бачили цього на стрімі, значить цього не було. На щастя, камера все записала і голова Нацполіції потім вибачався за дії поліцейських.

Чи пов’язана проблема появи заангажованих стрімерів з проблематичністю монетизації стріму?

-Я поки що не знаю такої посади, як журналіст-стрімер. Є журналісти, які працюють в полі чи на прямих трансляціях. Але він не тільки стрімить, він може робити репортажі, писати тексти на сайт.

Якщо говорити про сучасні медіа, то самоокупні можна порахувати на пальцях однієї руки. Деякі з них мають прибуток від джинси. Говорити про окрему монетизацію стріму взагалі не доводиться, тому що нема монетизації медіа. Я не знаю успішних блогерів (якщо ми говоримо про новини, а не сферу б’юті) які б заробляли. Якщо говорити про Росію, то там є Дудь чи Шарій, які заробляють на своїх ютуб-каналах. Але там зовсім інші масштаби аудиторії.

Що є головним для стрімера, коли він працює в полі?

-Бути об’єктивним, говорити про всю картину. Дивитися по бокам, щоб тобі не дали по голові. Стрімеру важливо, щоб його не використали в якійсь події, не зманіпулювали ним, а він, в свою чергу, своєю аудиторією.

Богдан Кутєпов, стрімер, журналіст Громадського ТБ.

Хто такий, на вашу думку, стрімер?

-Це людина-дрон − живе дзеркало. Той, хто стає очима й вухами кожного глядача (а, отже, повинен якомога повніше передати через мікрофон і камеру атмосферу, суть, інформацію тощо).

Стрімінг – це прерогатива блогерів?

-Стрім − це лише інструмент. Його можуть використовувати як активісти чи блогери, допускаючи нецензурну лексику чи оціночні судження, так і професійні журналісти, дотримуючись усіх стандартів. За жанровою класифікацією стрім можна вважати як репортаж одним кадром.

Яким чином відбувається монетизація медіапродукту, тобто стріму?

-З цим проблеми. Як і з монетизацією відео в Україні загалом. З усіх сервісів онлайн-трансляцій, які є в Україні, лише YouTube може нараховувати кошти, але заробити на цьому навряд чи вдасться: лише якщо стрімити часто, а дивитимуться ці стріми десятки тисяч людей. За таку ж кількість переглядів у Росії Ютуб платить в кілька разів, а у США – в кільканадцять разів більше. Ціну диктує ринок. Моя “монетизація” – це охоплення аудиторії. Найбільша аудиторія для стрімів сьогодні на фейсбуці.

Однак, з’являються сервіси, які починають платити стрімерам живі гроші. Першим таким проектом є медіа з німецькими інвестиціями – New West Media, яке створило власний додаток для стрімів і заохочує користувачів стрімити більше та отримувати за це гроші.

Стрімери – це конкуренти телевізійників чи партнери?

-Це різні речі. Класичне телебачення не може собі дозволити виводити тривалі стріми, лише прямі включення, які віддалено нагадують передачу реальної картини. Але стрімери, які опиняються на місці подій першими, часто стають джерелом відео для новин.

Стрімінг – це крок до об’єктивності чи крок від стандартів?

-Стрім може бути і професійним, і маніпулятивним. Це лише інструмент, який має широкі можливості.

Чи помітний розвиток стрімінгу після Революції Гідності? Якщо так, то в чому він полягає?

-За чотири роки просунулись технології. Це головні зміни. Соцмережі надають напряму сервіс стрімів, тому вони стають популярні серед політиків і селебріті. Щодо змісту, він таким і лишився: будеш показувати всю правду, ризикуєш бути звинуваченим у роботі на Кремль/США.

Особисто я нетерпляче чекаю на 4G. Від якості й швидкості мобільного Інтернету залежить і якість стрімів.

Вас часто звинувачують у роботі на Кремль?

-Ти показуєш усе, як є, а не як комусь вигідно, тому рано чи пізно стаєш “агентом кремля”.

Стрімінг і телебачення існують паралельно і перетинаються тільки тоді, коли TV це вигідно. Чи є перспектива, що стрім колись стане хазяїном положення?

-Мене телебачення не цікавить. Для мене стрім у фейсбук пріоритетніший.

Це можливість моментально отримати фідбек, коментарі, і тут же відповісти на них. Це життя онлайн, це спілкування з реальними людьми.

Ольга ЛЕЛЮХ

Текст є частиною наукової роботи авторки “Стрімери – новітнє явище у світі медіа”.