Ажіотаж навколо референдуму у Каталонії 1 жовтня уже вгамувався. Пройшло більше двох місяців, матеріали у ЗМІ стали глибші, а рівень їх емоційності знизився. Саме тому настав час проаналізувати, як працювали журналісти/журналістки, коли критичність ситуації була у зеніті. А для того, щоб порівняти і наблизити Каталонію до наших реалій, ми також вирішили згадати, як же працювали у схожих умовах українські журналісти/журналістки.

Цей матеріал про те, як журналісти столичних медіа висвітлювали референдуми щодо національного самовизначення у Каталонії та Криму.

Більшість конфліктів у сучасному світі перейшли у стадію перемир’я, проте це не можна вважати міцним миром. У 2017 році на Давоському форумі ризики конфліктів визнали однією з найбільших загроз для світової спільноти. Водночас у світі активно обговорюють процеси глобалізації, через які посилюються націоналістичні рухи в державах. Їх наслідком є зіткнення інтересів глобалізаторів/глобалізаторок та націоналістів/націоналісток, що призводить до конфліктів у площині міжнародних відносин.

Ми вирішили проаналізувати рівень дотримання стандартів журналістики під час конфліктних ситуацій (проведення незаконних референдумів) у Криму 16 березня 2014 року та у Каталонії 1 жовтня 2017 року.

Про стандарти та їх недотримання мадридськими журналістами

Мадридська газета El Pais до та в день референдуму акцентувала, що він суперечить Конституції, оприлюднила фоторепортаж сутичок із поліцією, але поставила під сумнів майже 900 постраждалих.

Можемо розцінювати таку позицію як провладну, оскільки відсутній акцент на постраждалих. У цьому разі виникають сумніви, чи ситуація є критичною. Газета змістила акцент на незаконність референдуму, наполягаючи на правовому полі, в якому існує Іспанія.

Це підтверджують такі заголовки інформаційних матеріалів, як «día en el que se celebró el referéndum ilegal de independencia de Cataluña» (День, коли відбувся незаконний референдум про незалежність), «problema catalán» (Каталонська проблема), «Cataluña, ¡despierta!» (Каталоніє, прокинься!).

Акценти у цих матеріалах зміщені у сторону проіспанської позиції, оскільки журналістські тексти надали референдуму негативного забарвлення. Відповідно, 1 жовтня асоціюється в іспанців із дестабілізацією, кризою та проблемою.

Також ми спостерігаємо розрізнення ми(іспанці) – вони(каталонці). Останні в матеріалах представлені як ті, хто дестабілізує, створює «проблему» та має «прокинутися».

У журналістських текстах немає проявів паніки і чітко представленої дискримінації чи агресії, водночас кількісно переважали матеріали негативного контексту щодо референдуму.

Якщо взяти до уваги, що каталонський канал TVE3 називав події 1 жовтня «репресіями» та «наступом у стилі Франко», а прем’єр-міністра Іспанії – представником тоталітарної держави, то акцент мадридського видання саме на «нелегальності» референдуму є не зовсім виправданим. Одним із стандартів журналістики конфлікту є, власне, представлення людської сторони. А про людей писали рідко. Водночас у газеті писали, що «Рахой був абсолютно нездатний вирішити кризу від самого початку». Подібні оціночні судження створюють уявлення безвиході.

У ЗМІ використовували такі заголовки/речення/словосполучення, як «el Govern promovió la independencia por vías violentas» (Уряд просуває незалежність насильницькими методами), «Declaración unilateral de amor» (Одностороннє проголошення любові), «El independentismo deja la huelga en manos de los antisistema» (Рух за незалежність в руках антисистем), «Las turbulencias que nos esperan» (Тривоги, які нас чекають), «La escapada de Puigdemont hunde la imagen exterior del separatismo» (Втеча Пудждемонта приховує зовнішній образ сепаратизму), «La crisis política Barcelona» (Політична криза Барселони).

Фото: http://knowyourmeme.com/memes/events/2017-catalan-independence-referendum

Телеканал La Sexta в Іспанії є приватним. Його позиція в день референдуму була нейтральною. Дії поліції засуджували не журналісти/журналістки, а експерти. Референдум схвалення не отримав.

Водночас канал транслював передачу «Maldito bulo» («Проклята брехня»), у якій спростовували фейки навколо дня референдуму. У новинах каналу були кадри зі щасливими каталонцями у Таррагоні, які співали своєю мовою, святкуючи день голосування.

La Sexta вважають критичним до уряду ЗМІ. Незважаючи на це, до референдуму канал теж акцентував на його незаконності.

Уже 1 жовтня позиція каналу дещо змістилася у бік: «Якщо на вулиці вийшли люди, отже, їх слід вислухати». Це свідчить про зміну пріоритетів відповідно до ситуації.

Канал La Sexta також зняв сюжет про реакцію іспанців/іспанок на референдум у Каталонії. У сюжеті інтерв’юйовані були шоковані та плакали. Подібне можна сприймати як нагнітання, оскільки раніше був репортаж, де щасливі та усміхнені каталонці стоять зі своїми прапорами.

У самих сюжетах протилежна сторона  (зокрема, влада Каталонії) коротко озвучує власні ідеї, натомість думку мешканців/мешканок автономії не озвучували.

«¿Se puede aún evitar la ruptura?» (Чи можна уникнути руйнування), «Preaviso de huelga en Cataluña» (Передчасний страйк Каталонії), «Una vez se abandonen los planes de independencia, podemos hablar» (Ми будемо говорити, коли про незалежність не йтиме мова) – матеріали із подібними заголовками теж мали місце на каналі. Заголовки підтверджують акцент на проіспанській позиції та недотримання балансу думок, оскільки позиція каталонців ігнорується, а озвучують їхні наміри представники влади Мадриду.

Про стандарти та їх недотримання київськими журналістами

Фото: http://mashable.com/2014/03/16/crimea-votes-the-day-in-pictures/#k2JZKrxOXiq3

Референдум у Криму 2014 року відрізняється від референдуму у Каталонії 2017 року у ключовому моменті: кримчани голосували за приєднання до іншої держави, Росії, а каталонці – за незалежність від держави, Іспанії. Спільною рисою обох автономій є те, що у свій час вони проголосували за те, щоб бути у складі України та Іспанії, відповідно, визнали конституції цих держав.

Водночас в Іспанії каталонці мають більше прав на своїй території, ніж кримчани мали у Криму, коли півострів був у складі України. Невизначений статус кримських татар (чого не відчувають каталонці) теж зіграв свою роль у тому, що референдум відбувся.

У день референдуму журналістка одного з провідних медіа України 1+1» зробила надто категоричне узагальнення про реакцію світу на події у Криму: «Шансів на дипломатію майже не залишилося». Подібні узагальнення не сприяють пошукам конструктивного рішення, натомість апелюють до емоцій, негативних.

Алла Мазур дала назву сюжету «псевдореферендум під дулами автоматів», хоча авторка сюжету подала збалансований матеріал, висвітливши позиції і тих, хто «за», і тих, хто «проти». Оціночні судження спостерігалися й у підводках, і в самих сюжетах. Канал зайняв патріотичну проукраїнську позицію. Загальнонаціональний «1+1» міг стати платформою не для трансляції інформації, а створювати майданчик для комунікації.

Важливо, що на каналі подали сюжет для кримчан, де ті могли дізнатися, що буде з українськими паспортами та документами на нерухомість. Це є втіленням принципу журналістики конфлікту: «представляти людську сторону». Людям потрібно пояснювати, як адаптуватися до змін, аби не підвищувався рівень паніки та нерозуміння у суспільстві.

Сюжет із Криму, де зазначили, що Бахчисарай «повністю проігнорував референдум» показав реальність, яка не відповідає дійсності. Стандарт оперативності подачі інформації має комбінуватися із стандартом точності, оскільки оперативна, але дезінформація може підірвати довіру аудиторії до медіа.

Фото: https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3318684-meshkantsiam-krymu-rozsylauit-porozhni-zaproshennia-na-referendum

Газета «День» в Україні позиціонує себе як аналітичне суспільно-політичне видання. У ній зустрічалися матеріали з заголовками: «Не всі севастопольці святкують після «референдуму», де писали, що стихія мстить місту після референдуму та про те, що жертвами вітру стають прапори Росії. Подібна іронія, особливо в час апогею конфлікту, є зайвою, оскільки інша сторона сприймає позицію: «Севастополю є за що мстити» як думку материкової частини України.

Водночас у матеріалі пропонують такий шлях досягнення миру, як «політики з обох боків мають піти назустріч один одному». Також заголовки на кшталт «Крим без України погасне», де акцентують на енергетичній залежності півострова та пишуть, що Росія не допоможе, а Україна відключить Крим, можуть сприйматися жителями як погроза чи шантаж зі сторони України.

Водночас матеріал «І це – початок» розкриває історію, що Мінагрополітики України шукає шляхи поставки продуктів харчування на півострів. Подібна інформацію сприймається діаметрально протилежно, оскільки не йде мова про радикальний розрив зв’язків із півостровом.

Газета акцентувала на статус-кво та заглядала у майбутнє, окреслюючи масштаби помилки, як писали журналісти «псевдореферендуму».

Про важливість дотримання стандартів

Хоч референдуми у Каталонії і Криму не можна ототожнювати, оскільки у них різний бекграунд, усе ж варто звертати увагу на роботу журналістів в умовах конфліктів. Мадридські та київські ЗМІ у більшості текстів зайняли проурядові патріотичні позиції, акцентували на «незаконних референдумах», де-факто майже ігноруючи позиції прихильників та тих, хто не визначився стосовно референдумів.

У матеріалах ЗМІ, що стосувалися референдумів, переважали слова з негативним контекстом: «насильство», «хаос», «дестабілізація», «незаконно», «невизнаний», «сепаратисти» тощо. Водночас майже ігнорувалася позиція людей «по той бік барикад», що свідчить про недотримання стандарту збалансованості.

Окрім цього, одним із ключових принципів журналістики конфлікту є «показ спроб досягнення миру», що медіа в обох випадках робили неякісно; уникати узагальнень та оціночних суджень, чого також центральні ЗМІ не дотримувались.

Від патріотичної журналістики до пропаганди один крок – про це важливо і знати, і пам’ятати.

Ірина ГОЮК