Останній день, нова локація, о 8:38 ми в автобусі, вперше за 3 дні сидимо, о 8:45 відправляємося – на !Fest Republic.

9:10. До початку першого потоку у нас ще 20 хвилин, за які нам доводиться вирішувати: Суспільне або медіа та реформи? Дар’я Юровська та Мирослава Гонгадзе або Уляна Супрун? Як би багато ми не знали про Суспільне і мало про реформи медичної сфери, та ми ще не слухали Дар’ю Юровську, хоч і слухали Зураба Аласанію.

Потік 1. Суспільне мовлення.

Ми – у другому ряду. Через 5 хвилин Андрій Куликов скаже, що на Суспільному працюватимуть тільки ті, хто сидить у перших рядах. Нам пощастило?

Перед нами: Андрій Куликов (Громадське Радіо, Україна), Мирослава Гонгадзе (Голос Америки, США), Дар’я Юровська (Суспільне мовлення, Україна) та Євген Глібовицький (експерт з довготермінових стратегій, Україна).

9:31.  Андрій Куликов перед початком дискусії коротко презентує книгу “Про нас”:

«Про нас» – це скорочено від «Проти насильства».

Також, у ході дискусії чуємо:

«У багатьох країнах мені доводилося чути від журналістів, що суспільне мовлення – це державне мовлення».

«В Україні забагато телебачення».

9:39. Мікрофон переходить до рук Євгена Глібовицького, який з-поміж усього іншого також є членом Наглядової ради ПАТ НСТУ. Він казав небагато, але із того подати можна ледве не все:

«Біда і щастя Суспільного в Україні – це те, що воно не було концептуалізоване до реформ».

«В 2013 році вікно можливостей відкрилося дуже не надовго. Наприклад Ляшко не розумів, за що він голосує (про голосування щодо ЗУ “Про суспільне телебачення і радіомовлення” – авт.)».

«Ми зараз маємо суспільні канали, а не суспільний контент».

«Ми живемо в Україні, а це країна дуже слабких інститутів».

«Вплив, який матиме Суспільне, всі дуже недооцінюють».

«Дивлячись на всі питання, які керівництву зараз треба вирішити, я розумію, що зараз не до контенту».

«Проблема комерційних мовників в Україні в тому, що вони не є комерційними. Вони не працюють задля отримання прибутку власником. Вони є частиною ринку корупції».

«Інтер, Плюси та інші працювали по системі Суспільного. Тільки їх суспільство зводилося до однієї людини».

«Щастя є в тому, що процес пішов».

«Особисто для мене Суспільне зараз перевищує мої очікування».

9:48. Під час наступного виступу у спікерки час від часу, не спеціально проскакують слова англійською. Наступна спікерка – Мирослава Гонгадзе. Із її спічу:

«Скільки є країн, стільки є і видів роботи Суспільного, але головна місія – служіння громаді».

«Питання меншин – це питання Суспільного мовника».

«Освіта і культура – це базові принципи Суспільного».

9:54. Із того, що сказала Дар’я Юровська:

«Суспільний мовник – це не якийсь канал, який має якесь виробництво, яке може задовільнити усіх громадян цієї країни».

«Якщо у вас є праска у вашому селі, то ми зробимо так, що ви зможете нас слухати з вашої праски».

«Для нас перше місце – це нові медіа, друге – радіо, третє – телебачення».

«Люди: «Нам би такий, як Шустер, але чесний». З цим ми поки не впоралися».

10:03. По закінченню перших 5-8 хвилинних виступів мікрофон бере Андрій Куликов, бажаючи перейти до питань від аудиторії:

«Побачив, що після виступу Мирослави вже хтось підняв руку, мабуть дуже хотів поставити запитання. А то виявляється селфі роблять».

Але питання були, і серед відповідей спікерів нам вдалося виокремити ще дещо цікаве.

Євген Глібовицький:

«Для нас Суспільне мовлення –  це благо, яке важливіше за соціальні «незміни» для малої кількості людей».

Дар’я Юровська:

«Оптимізація – це не взяти 7 тисяч людей і зробити з них 3 тисячі».

«Токсичний контент порушує, нетоксичний контент – створює».

10:12. Мирослава Гонгадзе:

«За останні 10 років в Україні створилася система квазіполітичних дискусій. І я важжаю, що її створив Шустер».

10:18. Євген Глібовицький:

«Є декілька речей в Україні ще не сформованих, зокрема – радіослухання».

«Суспільне – це повернення інтелектуалів до телебачення, так само – до радіо. Вони будуть 30 хвилин дивитися чи слухати суспільне і казати: «О Боже, мене не вивертає».

Потік 2. Кінець етики?

Той самий рум, інша тема, частково – спікери. Слухаємо і записуємо, що у медіаспільноті думають про кінець етики, або, як прозвучало в останні хвилини цього потоку – про початок етики.

10:41. Задає поле для дискусії засновник Школи журналістики УКУ і один з організаторів Львівського медіафоруму Ігор Балинський, після чого віддає мікрофон Андрію Куликову, бо на всіх трьох поверхах цієї будівлі його чекають організаційні питання. Та попри те, встигає сказати:

«На сьогодні студентів недостатньо ознайомити з етикою, на сьогодні має бути три ін’єкції студенту: професійна етика, вміння дотримуватися журналістських стандартів, кодекси журналістської професії».

«Навчити студентів не так вже і складно, питання в тому, чи зможуть вони ці знання використовувати у роботі».

10:49. Після того Андрій Куликов передає мікрфоон Наталії Лигачовій, яка зводить усі етичні питання журналістів до одного вислову:

«Твоя стаття повинна бути написана, коли ти розумієш сам собі: «Не можу мовчати».

10:59. Тетяна Лєбєдєва з Комітету журналістської етики:

«Є лише 2 шляхи: або тебе регулюють, і регулюють жорстоко, або професійна спільнота бере на себе відповідальність самостійно дотримуватися заповідей».

11:09. Олексій Погорелов, також із Комітету журналістської етики:

«Якісна журналістика дозволяє заробляти гроші – це постулат, який не обговорюється».

«75% вартості медійного бізнесу – це вартість персоналу, тобто все зводиться до людини».

Потік 3. Культурні медіа. 

Кава затянулася, бо пив її журналіст, а вона – кава, то нічого дивного. Але це вилилося в те, що потрапити нам вдалося тільки в один рум, бо в інших було по різному: десь людей було стільки, що вони стояли за відкритими дверима, десь – стільки, що можна було навіть в аудиторії, але стояти. Ми відправилися на потік культурних медіа, через що багато речей не зрозуміли. Бо, як скаже пізніше Аліса Ложкіна (ART Ukraine, Україна), про мистецтво треба писати просто, але нам для того треба його зрозуміти, що – не просто.

13:08. Марта Шокало та Олександра Марченко із BBC Україна розказували про те, як у їхній студії процюють із подіями культурної, мистецької сфери:

«Не намагайтеся завжди бути в тренді». 

Та давали поради від BBC:

«Не боятися непопулярних тем».

«Залишатися незалежним і неупередженим».

«Зберігати баланс».

«Підходити креативно до традиційного».

«Писати простими словами, зрозуміло для всіх».

Потік 4. DATA-журанлістика від TEXTY.ORG.UA. 

Із запізненням на півгодини, дуже конкретно, і тому без цитат. Ми тут залишилися, і через те не встигли на завершальний обід. Нічого, ми не проти, бо тепер знаємо, що

«Через 5 років текстів не буде, так що будьте готові», – Анатолій Бондаренко (texty.org.ua, Україна).

Так що будьте готові.

Фото: Ольга Кириленко.